З нових надходжень Музею історії Десятинної церкви

Submitted by admin on Sat, 01/15/2022 - 11:51

До історії одного експоната

Нещодавно колекція Музею історії Десятинної церкви поповнилася новими матеріалами, переданими спадкоємцями києвознавця, історика, письменника Віталія Ковалинського (1941–2019) з  його особистого архіву. Серед експонатів привертає увагу документ «Оповещеніе народу, живущему въ г. Кіеве и его окрестностяхъ отъ Высочайше утвержденнаго Общества Кіевскихъ Врачей», датований 1892 роком.

Того року світ потерпав від небувалої епідемії холери, що забрала життя сотні тисяч людей. За швидкістю поширення холера 1892 року, яка дісталася Російської імперії, випередила такі інфекційні хвороби, як чума, іспанка, віспа, тиф та ін. Боротьбу з холерою ускладнювало незнання природи цього інфекційного захворювання. Версії про походження холери, що їх висували вчені, були суперечливими. Лише 1883 року після відкриття Р. Кохом холерного вібріону («холерної коми») утвердилася думка, що зараження відбувається через забруднену воду, а люди, які її вжили, стають аґентами холери. На початок ХХ ст. лікарі, назвавши її «хворобою брудних рук», почали наголошувати на дотриманні особистої гігієни, у тому числі санітарно-гігієнічних норм для недопущення спалахів захворюваності. Для боротьби з пандемією холери 1892 року, що супроводжувалася високою летальністю в Києві, Товариство київських лікарів, засноване ще 1840 року, розробило медико-гігієнічні рекомендації, обов’язкові для виконання всіма мешканцями міста для запобігання й уникнення хвороби, які в популярній формі були викладені в «Оповещении народу…». Цікаво, що, окрім санітарних вимог щодо подолання епідемії, у документі містяться поради стосовно дотримання режиму харчування і вживання алкоголю (п. 10, 11).

Документ склав і підписав голова Товариства київських лікарів (з 1886-го по1892 рік) Никано́р Ада́мович Хржонще́вський (1836, Перм, Російська імперія – 1906, Київ).

Тржаска-Хржонщевський Никанор Адамович (повне ім’я) – український гістолог і патофізіолог польського походження, один із засновників гістофізіології та санітарної освіти населення в Російській імперії. Випускник Казанського університету. Працював у провідних німецьких лабораторіях (1861–1864), у Харківському (1865–1868) та Київському (1868–1888) університетах, професор, завідувач кафедри патологічної фізіології Київського університету, популяризатор медицини. У 1869–1872 роках Хржонщевський був деканом медичного факультету. У цей час він став організатором першої в Києві поліклініки (лікарні «для приходящих больных»).

З ініціативи Хржонщевського було побудовано спеціальний будинок для народних читань – Народну аудиторію (вул. Бульварно-Кудрявська, 26), який відкрився 8 жовтня 1895 року. Лекції з охорони здоров'я, зокрема епідеміології та гігієни, читали професори Київського університету та інші члени Товариства київських лікарів.

Керівництво Київського університету було невдоволене активною дружньою позицією професора щодо студентів під час репресій з боку університетської адміністрації за їх участь у політичних акціях. На нього писали доноси в органи влади. Скінчилося все тим, що Хржонщевському було відмовлено в читанні лекцій, а за сім місяців до заслуженої пенсії у травні 1888 року його звільнили з університету. Проте після звернення ректора до міністерства освіти спеціальним дозволом імператора Хржонщевському все ж було призначено повну пенсію. Після відставки він продовжував громадську та науково-популяризаторську діяльність, брав участь у Народних читаннях, випускав популярні брошури, зокрема, у 1892 році, під час епідемії холери в Києві, випустив «Оповещеніе народу, живущему въ г. Кіеве и его окрестностяхъ отъ Высочайше утвержденнаго Общества Кіевскихъ Врачей».

Помер Никанор Адамович Хржонщевський у 1906 році в Києві. Похований на Байковому кладовищі. Місце поховання невідоме.

Сьогодні, коли весь світ зіштовхнувся з новим викликом – пандемією Ковід-19, згадаймо, що людство здавна страждало від смертельних інфекційних хвороб. Не оминули вони й Київ. Попри відсутність антисептичних засобів і брак інформаційних джерел, влада, громадськість та лікарі докладали неабияких зусиль для боротьби з епідеміями й пандеміями: законодавчо затверджувалися санітарно-виконавчі комісії, які стежили за дотриманням особистої гігієни та протиепідемічних заходів, видавалися правила, яких слід було дотримуватися для попередження спалахів інфекційних хвороб з урахуванням рекомендацій лікарів. Саме одну з таких рекомендацій для населення Києва «Оповещеніе народу, живущему въ г. Кіеве и его окрестностяхъ отъ Высочайше утвержденнаго Общества Кіевскихъ Врачей» було видано 1892 року під час найбільшої, п’ятої, хвилі епідемії холери в Російській імперії.

Тож пам’ятаймо уроки історії і будьмо здорові!

 

Наталія Будзинська
завідувачка науково-дослідного
відділу виставкової роботи
Музею історії Десятинної церкви

Категорию: